Пошук Наші конкурси Написати нам листа Фотогалерея
м.Корець вул.Київська 45;   e-mail:korecbibl@meta.ua
 
Бібліотечний калейдоскоп

Ми працюємо:

З 9.00 до 18.00
Вихідний: субота

м.Корець,
вул.Київська, 45

Оголошення

У жовтні відбудеться:
- Літературна розвідка «Поет-філософ, правдолюб і мрійник» (До120-річчя В.Поліщука);
- Виставка-портрет «Я завжди там, де біль і гнів мого народу» (До 75-річчя В.Яворівського);
- Урок історичної пам’яті «Ми українці – козацького роду нащадки»;
- Віртуальний серпантин «Козацькій славі жити в віках» (до Дня захисника України);
- Хроніко-документальна експозиція «Ніколи не згасне пам’яті вічний вогонь» (До Дня визволення України від фашистських загарбників);
- Відеогід «Вони творили Перемогу» (до Дня визволення України від німецько – фашистських загарбників).
Спогади старожилів
Трагізм долі українського єврейства в роки Другої світової війни на Кореччині PDF Друк E-mail
Кореччина - Спогади старожилів
26.06.2017 14:05

У роки Другої світової війни нацисти знищили 6 млн. євреїв, з них 1,5 млн. на окупованій території Радянського Союзу. Фізичне знищення євреїв в Європі почалося після нападу Німеччини на Радянську країну. Євреї в СРСР мали бути усунені першими. Це стало частиною так званого "рішення єврейського питання", а також засобом для підготовки території СРСР до німецької колонізації. В директивах плану "Барбаросса" (13 березня 1941 року) сказано, що для підготовки політичного управління на території дії армії рейхсфюрер СС отримує особливі завдання від фюрера, які виходять з рішучої боротьби, яка ведеться двома протилежними політичними системами. Практично, в більшості випадків, ці завдання заключалися в знищенні всіх євреїв і комуністичних діячів на територіях, що були окуповані. Зокрема євреї були визначені як вороги рейху і в багатьох документах вермахта вказувалися завдання масового знищення євреїв і комісарів. Для здійснення цього завдання було створено чотири оперативні групи СС. На території України діяла група СС (Ейнзацгрупе).
Створювався спеціальний "Юденапарат", який спеціалізувався на грабежах і вбивствах євреїв. Гітлерівці погрожували смертю кожному українцю, росіянину, білорусу і т. д., якщо вони переховували євреїв. Багаточисельні міста Радянського Союзу стали свідками майже повного знищення єврейських громадян. На Україні було утворено 50 гетто, де за декілька місяців окупації замордовано 850 тис. євреїв.
Коли радянські війська визволили окуповані території, там майже не залишилося євреїв. Вціліли лише ті, що зуміли знайти притулок у місцевого населення, і хто воював у партизанських загонах.
Місто Корець було в ряду тих населених пунктів, жителі яких в повній мірі відчули весь трагізм долі українського єврейства. Іудеї в Корці історично складали більшість, бо Правобережна Україна була зоною "осідлості" єврейського населеня.

Оновлено 26.06.2017 14:18
Докладніше...
 
Літопис нескореної України: Документи, матеріали, спогади. PDF Друк E-mail
Кореччина - Спогади старожилів
26.06.2017 14:01

Волинь, моя Волинь

Літопис нескореної України: Документи, матеріали, спогади.

Книга І. Документ №286.

Глембовська Олександра Дем’янівна, народилася 24 грудня 1930 року в місті Корець Рівненської області, православна, селянка, безпартійна, репресована і депортована в 1945 році, повернулась в Україну в 1961 році.

Одинадцятирічною ученицею школи зустріла я війну. Після того, як німці почали заводити новий порядок, школу закрили. Старшого мого брата забрали на роботу в Німеччину. Коли ж наприкінці 1942 року хотіли забрати в Німеччину і другого брата, то він сказав, що працювати на німців не буде, зв’язався із підпільниками і через деякий час пішов в УПА. Їхній загін воював з німцями. Брат загинув у бою. Було це в 1943 році.

Коли відновилась совєтська влада на Волині, почалося переслідування місцевих жителів з різних мотивів. Біда приходила майже в кожну сім’ю. Нашу сім’ю, яка складалася тоді з 5 чоловік за брата, вивезли в Сибір. Пригадую, як перевозили нас на Схід у «телячих вагонах». Заштовхнули у вагони сотні сімей. У кожному було багато людей, що ніде сісти. Конвоїри не відкривали вагонів. Ніхто не дбав про те, що їдять і як живуть схоплені зненацька і не підготовлені до поїздки люди. Не давали не тільки їжі, а й води. Сухе голодування тривало більше тижня. Арештовані злизували вологу зі стін. Язики у більшості розпухли так, що вивалювались з рота. Щодня вмирало десятки людей, дітей та старших. Мерців не забирали до того часу, поки не прибули на розсильний пункт. Навіть дивитись на це нормальним людям було понад силу.

А яке страхіття чекало нас на поселеннях у Пермській області.

До цього часу не розумію, за що Господь Бог послав на наших людей такі страшні муки. У Пермській області ми пробули з 1945 по 1961 рік, після цього повернулась в Корець Рівненської області на постійне проживання.

Червень 1941 року. Луцька тюрма. Підготував: Величко Лев

Джерело: http://www.vox-populi.com.ua/rubriki/istoria/zlocini-nkvd/cerven1941rokuluckaturmapidgotuvavvelickolev

 
Спогади старожилів PDF Друк E-mail
Кореччина - Спогади старожилів

У Самострілах поляк Вацлав Борейко заклав знаменитий ботанічний сад, розумно використовуючи горбисту місцевість, річки та ставки. В саду були представлені, як фруктові, так і декоративні і екзотичні породи дерев. Найбільш красивим був місцевий платан, який прижився і розрісся. У справах саду Борейко часто підтримував контакти з працівниками ботанічного саду Кременецького ліцею В.Бессер. Вчений побував у Самострілах, досліджував місцеву флору. Дику троянду, яку він виявив на околицях села, він назвав на честь пана Roza Boreykiana.
У 1880 році від саду залишилися лише окремі дерева. Проте навіть у 1950 р. тут траплялися окремі дерева, які ще довго будили уяву місцеві жителі.
Данилюк Опанас Євменович: Росли на правому березі річки Стави величезні ялини, туя, горіхи, кизил, по-народному дерев’як. На вулиці Замлинівський тополю не могли б обійняти і 10 чоловік, вона була шириною до 3-х метрів. Та найбільше у саду пам’ятаються фруктові дерева.

Петрук Єфросинія Панасівна: Сад орендували і охороняли євреї. Єврей Ахтула проживав в В.Межирічах. Яблука росли лише у панському саду. Під час збору урожаю наймалися робітники. За раз до саду під’їздили 10 підвід, яблука вивозили до с. Оженіно. Дітям платили по 50 грошів, а дорослі парубки отримували по 1 злотому. За ці гроші можна було купити гарну хустку, кашкети, 1 кілограм цукерок.

 

с. Весняне
Тимощук В.А.

Цвинтар....Темний і забутий. Тут немає жодної людської душі. Тиша надавлює барабанні перетинки. Моросить дощ. Вузенькими струмочками скапує вода по сірих холодних надгробних плитах. Мокрі набряклі дубові хрести стоять самотньо під подувами весняного вітру. Тиша...

Каркнула ворона на товстій кленовій гілляці, облитій холодним дощем Дике вороняче каркання летить у сіре рване небо. Завив між могилами вітер. І ось якусь увагу привертає залізний чорний хрест з пам'ятною табличкою, якій написано: "Тут спочиває Григорій Старицький – вірний житель нашого села". І справді він був вірним і чесним жителем цього села. Його знав кожен і любив кожен, його поважали в його і навчались.
Григорій був прикладом для інших. Але, але, але... Людське життя безкінечне. Ми живемо, живемо і дивимось лише вперед, а коли настає час йти з Янголом Смерті, оглядаємось назад, хоча вже надто пізно, життя наше пролетіло, наче чайка над полем, ось вона над нами, а через секунду ген-ген за полем. Так само і дідусь Григорій жив, а одного сонячного дня не прокинувся від сну. Так і помер з усмішкою на обличчі. Любив він життя! Життя було для нього усе, але все життя був сам. Сам і провів дитинство, наймитуючи в куркулів, сам і назбирав грошей на дім, сам і знайшов собі пару, правда не довго був одружений. Жінка його Ніна померла молодою, а Григорій після її смерті так і не одружився, доживав віку сам.
Сильний був він чоловік. Біди в його житті траплялися раз за разом. Єдиний син, єдина втіха повісився через п'ятнадцять років після смерті матері. Це був тяжкий для Григорія удар. Але він пережив його. Жив далі працював і давав радість іншим. Любили його люди.
Кожного літнього ранку ходив у поле косити. Всі односельчани його пам'ятали у білій полотняній сорочці з косою за плечима. Чувся дзвін гостріння дідової коси далеко. Чувся і його спів. Було затягне "Чорноморця", то душа плаче, то "Сирітоньку" заспіває, що хмари над ним зависають і слухають. А зараз... Не чутно його співу, його улюбленого "Чорноморця", нечутно і дзвону коси, що так завзято викошувала пахучі трави. Любили діда Григорія.
Смутні обличчя були у людей, коли закопували дідову труну. Кам’яні обличчя чужих не пускали сліз за його мертвим тілом. Не було в Григорія рідних, ніхто не плакав за його грішною душею. Сам він був усе своє життя.
І досі стоїть він у пам’яті односельчан в білій полотняній сорочці, завжди босий, з довгою білою бородою по груди. Дивляться його вицвілі очі, колись зелені, наче діброва, у широке блакитне небо. Лунає мелодія дзвону його коси. Помер дід Григорій. Лишилася про його лише одна згадка - той металевий хрест, що стоїть самотньо на старому, забутому усіма цвинтарі. Не жив дід Григорій, але жив він у серцях його односельчан. Пам'ятали його люди. Пам'ятали його люди. Пам'ятали його білу бороду, розвіяну вітром, коли орав своїми чорними кіньми. Любив дід землю. Подобалось йому її орати, засівати житом, а осінню збирати щедрий урожай. Був Григорій хоч і сам, але працював для усіх. Плуга треба полагодити - до діда Григорія, кошика сплести, теж до нього. Знаменитий він був.
А дім, який був у дідуся, жодна господиня не зрівнялася б з ним. Хата побілена, підмурівка пофарбована, а під вікнами цвітуть червоні і жовті іриси. Всі милуються ними. Садок у Григорія був найкращим у селі. Тут і груші сортові і яблука та такі, що п'ять штук і півкошиля.
Любив дід і читати. Книжок у його не одна полиця була. Завше довгими зимовими вечорами читав він книжки, то про мучеників святих, то про військо Запорізьке. А зараз немає діда Григорія. Хата в землю всілася. Навколо її позаростало будяками і кропивою. Але пам'ять про нього живе у людських серцях.
Моросить дощ на пустому цвинтарі. Тихо навкруг, тиша давить на барабанні перетинки. Губиться могила Григорія Старицького між холодними надгробними плитами.

Оновлено 26.06.2017 14:04
 


Безоплатна правова допомога

Електронний каталог

http://77.222.153.241:8080/cgi/WebIrbis3/Search1.exe?C21COM=Enter&I21DBN=WDB23

Наш блог

http://famelybookstreet.blogspot.com/

Фотоетюди

Пошук по сайту

Опитування

Як часто ви ходите в бібліотеку ?
 

Корисні посилання

Історична Волинь - електронна бібліотека, що формується фахівцями бібліотек і архівів краю

__________________

Відвідування

Flag Counter