Пошук Наші конкурси Написати нам листа Фотогалерея
м.Корець вул.Київська 45;   e-mail:korecbibl@meta.ua
 
Бібліотечний калейдоскоп

Ми працюємо:

З 9.00 до 18.00
Вихідний: субота

м.Корець,
вул.Київська, 45

Оголошення

У червні відбудеться:
- Акція «Літо, книга і Я»;
- Бібліотечны розваги «В країні дитинства» до Дня захисту дітей;
- Виставка зелені «Чарує очі світ барвистий» (Зелений вернісаж);
- Інтернет – мандри «Україна – унікальна, Україна – надзвичай-на!»;
- Історико – правовий екскурс «Конституція України – оберіг державності і демократії» до Дня Конституції України.
Легенди рідного краю. Робота учениці 11 класу Корецького НВК "школа-ліцей" Римарук Уляни PDF Друк E-mail
Світ освіт - Твори конкурсантів
Зміст статті
Легенди рідного краю. Робота учениці 11 класу Корецького НВК "школа-ліцей" Римарук Уляни
Легенди рідного краю стор. 2
Всі сторінки

Легенди рідного краю

Легенда — фольклорний і літературний жанр казкового, фантастичного характеру.

Легенди сягають найдавнішої доби людської історії. Вони виникли і вдосконалювалися разом з мовою. Протягом тисячоліть легенди у складі всієї жанрової системи фольклору були чи не єдиним засобом узагальнення і передачі наступним поколінням життєвих, історичних, географічних та інших знань. Поява писемності дала можливість зафіксувати значну частину текстів цих жанрів, таким чином вони дійшли до нас. Ці зафіксовані на письмі народні легенди складають початок історичного літопису кожного народу.

Вченими народознавцями створена Міжнародна комісія з вивчення неказкової прози. Саме ця комісія розподілила легенди на: етілогічні та есхатілогічні, історичні і культурно – історичні та міфічні.

Багатий на легенди та перекази волинський край, зокрема наша Кореччина. Це чудовий район із освіченими і цікавими людьми, які можуть повідомити багато таємниць мого краю. Велику кількість легенд і переказів я почула саме від них. Це розповіді про історичні події та постаті, про походження назв сіл, міста, урочищ і річок. Багато людей вважають північ Полісся бідною на фольклор, але я переконалася, що це не так. Яскраві та цікаві розповіді я знайшла саме на Кореччині.

Я вважаю, що людина не може жити в майбутньому, не знаючи свого минулого. Ми повинні знати свою історію, своїх предків. Саме у легендах і переказах у художньому плані розкривається минуле нашого народу, його побут, свята. Мені було дуже цікаво працювати над цією темою. Ось що я дізналася про Корець та інші населені пункти Кореччини.

 

Топонімічні легенди:

Корець – одне з найдревніших міст України. Вперше про Корець згадується в Київському літописі 1150 року, коли київський князь Ізяслав Мстиславович в період міжусобної війни з суздальським князем був тут зі своїм сином. Про це існує легенда.

В сиву давнину 1150 року було засновано невеличке місто Корчеськ, через яке тихоплинно протікала річка - синьоока пані, з повислими деревами на розшитих берегах. На світлі сонця вона переливалася смарагдовими краплинками води і непомітні хвилі нетривалим коливанням здоганяли одна одну. Небо ніби було блакитним, але хмари згущувались з великою швидкістю. Сльозисті, вони закрили своєю могутністю ясне, як дзеркало, небо. Вдарив грім, грянула блискавка. І пішов не дощ, а злива, що змивала все на своєму шляху. Широкоплинна річка вийшла далеко за береги і зі всією силою, немов петлею, захопила могутні корчі, які найближче стояли біля неї. І їх блискавично змило. Після цієї бурі була жахлива картина. Корчів було стільки багато, що вони поступово накрили усе дно річки. З приводу цієї стихії річку було названо Корчик, а місто Корчеськ. Невеличке селище було трохи далі від Корчеська, і селяни вирішили збудувати через річку Корчик міст, аби зручніше було добиратися один до одного. Якось через міст їхав багатий пан, який мав із собою повний копець золотих грошей. Він намагався якнайшвидше проїхати до свого замку, тому що в ті часи з таким вантажем їздити було небезпечно. Але лихо таки трапилось, під час переїзду через великий міст. На пана напали розбійники. Щоб гроші не дісталися злочинцям, пан викинув їх у річку. Монети зникли у річковому шумі, але люди дуже хотіли їх знайти, щоб розбагатіти. Тому переселялися все ближче і ближче до того місця, де були загублені гроші. Так і утворилося нове місто Корець.

А ось які легенди існують про Новий Корець.

Колись давним - давно це було. Збиралися князі проїхатися своїми землями, полюбуватися і оглянути все хазяйським оком. Їхали дорогою, втомилися і вирішили відпочити. А назустріч їм ішов невеликий гурт місцевих селян: "Не сідайте відпочивати тут", - сказали вони.- Ще декілька верст і побачите на пагорбі високий замок і куполи церков, та й безпечніше буде біля міста Корця". Послухали подорожні і рушили в дорогу. Пройшли трошки і перед ними з'явилося нове поселення. А замок виднівся далеко – далеко попереду, неначе за хмарами. "Ні, це не Корець", - вирішили вони. "Але якщо і Корець, то якийсь дуже новий і молодий". Так і з'явилася назва поселення - Новий Корець.

Є інша версія-легенда про утворення Нового Корця.

Колись давним - давно, коли міста були обнесені високими валами, міцними мурами, жило своїм тихим життям місто Корчеськ. Ви знаєте, що жили у тому місті люди лише дуже поважні і доброчесні. А ті, хто носив на своєму тілі тавро злодія чи брехуна, чиє тіло вкривали лишаї та рани від частих бійок та хвороб, не мали права переступати кордони міста. Ці люди селилися на правому чи лівому березі Корчика, який своїми водами омиває стіни захисних мурів міста.

Люди поселилися, будували невеличкі хатинки, створювали сім'ї, орали землю і весь час мріяли, що настане та щаслива година, коли і вони стануть доброчесними міщанами Корця і пересилятимуться і стануть щасливими на цій багатій землі.

Але швидкою течією спливали роки. Селяни, сподіваючись на те, що вони стануть кращими, зверталися з молитвами до Бога, працювали від зорі до зорі, будували храми. Вони були розкішними, і люди жили різні. Стоїть у нашому селі церква святого Іллі, Кузьмо - Дем'янівська церква, П'ятницька церква, а також костел святого Антонія, була колись і Єврейська синагога, та з роками розвалилася і зникла. Отак утворилося село Новий Корець. Люди приходили і приходять у храми, де своїми молитвами звертаються до Всевишнього, він допомагає їм своїм покровом. Саме тому, напевно, і вистояло наше село в роки війни і революції, в роки неврожаїв і стихій.



Оновлено 28.05.2015 09:56
 

Безоплатна правова допомога

Електронний каталог

http://77.222.153.241:8080/cgi/WebIrbis3/Search1.exe?C21COM=Enter&I21DBN=WDB23

Наш блог

http://famelybookstreet.blogspot.com/

Фото етюди

Пошук по сайту

Опитування

Як часто ви ходите в бібліотеку ?
 

Корисні посилання

Історична Волинь - електронна бібліотека, що формується фахівцями бібліотек і архівів краю

__________________

Відвідування

Flag Counter